Заманили

Йшла я собі та звичаї ламала.
Холод та скрегіт звідусіль пізнала.
Почула стільки , що й дихати не мала.
Прихилюсь до тебе я, може, краще стане, стане.
Прихилившись до тебе правду розказала.
Як слухняною донькою була, але впала.
Про зльоти та падіння, як я відчувала.
Заманили в воду! Обманули!
Забере тебе, якщо ти не в змозі.
Забере тебе, йди по дорозі.
Важко стане, той не треба кричати.
Знаєш правду, той не треба мовчати.
Я тобі хтіла щастя привернути.
Та заховаєш ти все й сам в спокусі.
Бачу вогняні хвости на небі.
Здавалось, казка, але ні - то люди заманили.
Забере тебе, якщо ти не в змозі.
Забере тебе, йди по дорозі.
Важко стане, той не треба кричати.
Знаєш правду, той не треба мовчати.
На добраніч, Галюню. Вже ми йдемо.
Вже ми твоє дивування заберемо.
Беріть, беріть, дружечки, не сваріться.
Як вийдете за ворота озирніться.
Як вийдете за ворота, в чисте поле -
Забере тебе, якщо ти не в змозі. (Киньте моє дивування в синє море.)
Забере тебе, йди по дорозі . (Нехай моє дивування з водою пливе.)
Важко стане, той не треба кричати.
Знаєш правду, той не треба мовчати. (Нехай мене молодої не найде!)
Заманили!